Екологічний компонент Стратегії кочубеївської громади: час активізуватися

Кочубеївка зимою.

 

Експерт Причорноморського центру політичних та соціальних досліджень Володимир Молчанов підготував огляд виконання екологічного компоненту Стратегії Кочубеївської громади, яка була ухвалена громадою кілька років тому. Ми публікуємо роздуми експерта після проведеного в громаді фокусованого обговорення екологічних проблем, що хвилюють місцевих мешканців. 

Далі текст:

Коли ми їхали в Кочубеївку, були не те що сумніви, майже впевненість: екологічні теми там лишилися другорядними. Як і майже всюди в депресивному районі депресивної області найбіднішої країни Європи. Бо ніхто не скасовував ієрархію потреб, в яких хліб насущний і взагалі поточне виживання актуальніше чистого довкілля і виживання в далекій перспективі.

І успіхи в розбудові інфраструктури лише збільшували коло економічних проблем, що потребують вирішення для порятунку громади від знелюднення. Як і всіх подібних громад.  

Відсутність доріг хоча б в одному напрямку виросла в дорогу, хоч і поганеньку  білощебеневу до першого перевантаженого зерновозу. Але як і раніше немає роботи навіть попри випереджаючи темпи скорочення людей працездатного віку. Відсутні банкомати, не всі села забезпечені газом і центральним водопостачанням,  внаслідок реформи відсувається десь далеко в Нову Каховку вторинна медицина.

 Чи приймуть люди в таких умовах близько до серця за їх побажанням колись включені у Стратегію громади для вирішення протягом 10 років проблеми нелегальних сміттєзвалищ і нестачі лісів?  

Песимізму додавала і історія пріоритезації розділів Стратегії: на громадських обговореннях кілька років тому екологічні розділи і пункти були відкладені в часі максимально, на 4-5 років. І ось, коли ці роки минули, і настав час починати з ними розбиратись, ми їхали і гадали: чи виконавчий актив, з яким ми їхали зустрічатися, формально, без ентузіазму і суто для галочки вислухає нас, а чи просто скаже, що зараз не до того, і пріоритети Стратегії треба змінити,   вчергове відсунувши екологію на потім? А може просто скажуть: біс із «вашою» стратегією, хай навіть в цій частині не виконується.

Сумнівів додавало не лише узагальнення відомих настроїв в інших громадах, але й аналіз документів самої Кочубеївської громади:  Цільові екологічні кошти в сільському бюджеті становлять смішну суму в 800 грн щороку, які є насправді перекладанням коштів з одної кишені в іншу, бо платниками є бюджетні установи за твердопаливні котли. Між тим, амбітні, хоча і не підкріплені коштами чи хоча б розрахунком потреби в коштах, цільові програми роздільного збирання і переробки сміття та озеленення, прийняті на 2018-2020 роки, повністю дублювали стратегію, тобто збирались її виконати достроково.  Які ще потрібні ознаки, щоб припустити формалізм і незацікавленість?

І раптом…

Неочікуване. Перше ж задане аудиторії питання, просте, навіть банальне: Які екологічні проблеми є в громаді? І наче вибух у відповідь (далі близько до прямої мови учасників):

– різко впав рівень і в окремих селах погіршилася якість грунтових вод, сохнуть посадки, посуха приходить, і це вже не випадково. Припускаємо, що винуватцями є Криворізький залізорудний комбінат, навколишні гірничозбагачувальні комбінати і металургійний комплекс Арселор Міттал стіл. Інгулець з повноводної річки перетворився вузький і мілкий струмок, який можна переходити вбрід. 

Це позначилось і на урожаї і на насадженнях. Якщо подивитись на аналіз розораності, то вона є тотальною, і залишки лісових насаджень активно вирубаються і перебувають у плачевному стані. Лісів лишилося 1,5% території, а має бути 20%. Чекаємо на торнадо і пилові бурі.  

Стосовно різної якості води, то найгіршою вона є в Орловому, де свердловини і криниці прорито до верхнього горизонту, забрудненого інфільтратом сміттезвалища і вмістом вигрібних ям. В Кочубеївці є централізоване водопостачання з артезіанського горізонту, але насосу вже 50 років і він потребує заміни. В північних селах громади падіння рівня грунтових вод є найвідчутнішим, частина криниць і свердловин просто довелося покинути; у ставках, розбитих в балках, вода вже кілька років не те що не затримується, навіть не з’являється.

- Знищення лісонасаджень. Причини відомі, окрім тих, у кого є дозволи – вирубують на дрова. Дерева вчора були – сьогодні немає. Причина – безробіття, бідність, дороге вугілля, пілети та багети; крім того пілети і багети неякісні, низькокалорійні, на ринку доступні лише з соняшникового лушпіння, під них не пристосовані твердопаливні котли старої конструкції – колосники швидко забиваються клейовою сумішшю попелу з олією;

З 14 сіл 10 користувалися скрапленим газом, але заправляти балони немає де – закрили станції спочатку в Високопіллі, далі у Великій Олександрівці,  нарешті навіть у Новій Каховці: гранична ціна в 430 гривень за балон нерентабельна, донедавна можна було знайти скраплений газ у Кривому Розі за ринковою ціною 600 грн, але і ця ціна вже в минулому, хоча за нею нікому газ не потрібний – всі перейшли на дрова, через що різко зросло навантаження на куці громадські ліси та лісосмуги.  

Зростання тарифів на електрику і газ та ціни на вугілля додатково стимулюють до використання дрів, тому ситуація буде лише погіршуватись.  Навіть якщо всі дроворуби поводитимуться відповідально, забираючи в першу чергу сухостій і хмиз, антропогенне навантаження дерева не перенесуть. Зараз в лісах можна спостерігати обкорнані до стовбуру дерева, і лише питання часу, коли їх хтось допиляє остаточно.

Скорочення зелених насаджень додатково погіршує проблему зниження рівня ґрунтових вод, а це зниження призводить до всихання молодих дерев, як саджанців, так і сіянців.   

- Тверді побутові відходи – пластик із звалищ, передусім стихійних, літає по вітру. Офіційні звалища також не обладнані – їх виділення на місцевості є формальністю. Не було традицій сортування і централізованого вивезення, всі своє сміття ховали, компостували чи викидали подалі, крім скла, яке приймала вторсировина. Зараз кого не спитай, всі підтримують сортування і вивіз, але це до того, як питання дійде до вартості послуг. Наразі експериментальне сортування здійснюють в школах, але відсортоване сміття немає куди дівати, в кращому разі його можна вивезти на виділені полігони, де воно знову перемішається. Дійшло до того, що досі суто естетична проблема стає ветеринарною, а згодом і медичною: корови вживають пластикові пакети, якими рясно вкрито пасовиська.  Багато хто «вирішує» проблему пластикового сміття в найпростіший спосіб – спалює його, не замислюючись над майбутніми онкологічними діагнозами, і породжує проблему чистоти повітря.

Спроба провести пріоритезацію озвучених проблем показала цікавий результат: обидві «старі» проблеми громади, кожна з яких була додатково розділена на складові, отримали однаковий рівень важливості: необладнані полігони, невивіз і несортування сміття, спалення поліетілену, погана якість води, вирубання лісів і відсутність нових лісонасаджень. Лише нововизначена проблема падіння рівня грунтових вод відчутно програла – але за поясненнями учасників лише тому, що вони не бачать можливостей її вирішення силами громади чи взагалі на території громади.  

Всі погодились з очевидним спостереженням: кожна з екологічних проблем громади прямо пов’язана з іншими екологічними, а також і з деякими економічними, впливає на них і поглиблюється завдяки в тому числі погіршенню ситуації з іншими проблемами. 

 Потому обговорення перейшло на другий етап – можливі шляхи вирішення проблем. Спостерігалися внутрішні конфлікти між чиновницьким статусом і активістською сутністю учасників. Виникли суперечки про обсяг необхідних бюджетних коштів. У підсумку компромісна колективна думка прийняла такий вигляд:

 Озеленення: Ввести в штат КП лісничого, можливо з помічником, для догляду за висадженими деревами. Самі посадки проводити шляхом толоки, через власний внесок у бюджет участі, або кампаній у школах. Реалістична площа насаджень – 40 га на рік. 

Першочергові критерії визначення місць для озеленення 

- наявність пологу дорослих дерев (чиї корні підтягують ґрунтові води, а крони захищають від випалювання) в поєднанні з розташуванням на ерозієнебезпечних схилах Інгульця та балок, зокрема схил у Заградівці, який обраховується лісом, хоча і має з рослинності лише чагарник.

Експерти розроблять і запропонують проєкт цільової програми з реалістичними джерелами і обсягами фінансування і з вимірюваними кількісними та якісними результатами. Всі погодились, що бюджетне фінансування озеленення не повинне обмежуватися цільовими коштами плати за забруднення. Можливим джерелом фінансування придбання саджанців є орендарі орних ділянок, прилеглих до балок і схилів (земель запасу зараз). Такі джерела фінансування будуть передбачені у цільовій програмі в якості коштів за дорученням. 

Вирубання лісу мешканцями зупинити неможливо без покращення їх добробуту, тому потрібно поки що надлишково компенсувати знищення новими посадками, тобто висаджувати більше, ніж гине від рук дроворубів. З самими дроворубами необхідна роз’яснювальна робота про   максимально обережну для живих дерев заготівлю дрів – передусім відмерлих гілок і хмизу. 

Якість води і повітря експерти опрацюють можливість стягнення плати за забруднення з джерел, розташованих в іншій області, а також нададуть громаді датчик якості повітря для підключення у загальнонаціональну мережу.

Сміття. Для припинення інфільтрації, визначені полігони будуть обваловані та гідроізольовані. Експерти так само допоможуть з реалістичною цільовою програмою. Буде запроваджене роздільне збирання, накопичення на промисловому майданчику КП, хімічна нейтралізація і ущільнення пластикових відходів для їх подальшого вивезення в Кривий Ріг на заготівельні пункти. Прибуток комунального підприємства від реалізації пластику частково покриватиме видатки на вивезення на полігони інших відходів і таким чином зменшуватиме тариф для громадян.   
 

Автор статті Володимир Молчанов, експерт Причорноморського центру політичних та соціальних досліджень

Стаття підготовлена за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" у межах проекту «Сприяння в реалізації завдань Стратегії розвитку Кочубеївської ОТГ щодо охорони довкілля» в рамках програмної ініціативи МФВ «Демократична практика».
Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково збігається з позицією Міжнародного фонду "Відродження".

Еще статьи по теме: