Сергій Осолодкін. Вибори як дзеркало душі виборця

Два тижні пройшло від дня, коли громадяни України зробили свій вибір, і ось нарешті можна підбити підсумки - ЦВК визначила переможців. Якими були вибори? Чи був «вибір»? Чого бракувало? Чого було занадто?

У першу чергу можна сказати, що вибори, як того і очікували фахівці, стали складними, і для провладної партії, і для «опозиції», і для партій, які позиціонували себе, як ті, що відстоюють ідею «боротьби за людей».

Якщо просто розділити партії, які взяли участь у виборчому процесі, на умовні підгрупи, то їх виявиться дві: партії - «грошей», партії - «людей». Перших було значно більше, у другій - одна, дві...

Про ідеї трохи пізніше, а поки про те, як саме, і з чого складався виборчий процес.

По-перше, слід одразу зазначити, що партія влади підготувалася до цих виборів як ніколи, ретельно - прийнявши вигідний для неї Закон - вибори відбувалися за змішаною системою.

Уже сьогодні можна говорити, що «домашня заготовка» спрацювала на всі 100%. Якби не було мажоритарників, то Партії регіонів довелося б одразу признати себе такою, що програла вибори за всіма статтями, а так ще є (хоч і примарний, але все ж), шанс «нашкребти» такі бажані 226 голосів у Раді цього скликання. З іншого боку можна стверджувати, що конституційної більшості, у 300 голосів, у неї немає і вже не буде, а отже змін до Конституції України, слава Богу, очікувати не доводиться.

По-друге, слід зазначити, що владноможці зробили все для того, аби максимально укомплектувати як дільничні, так і окружні виборчі комісії максимально можливою кількістю «підконтрольних» їй членів. Тут у хід пішло все, і зміни до Закону «Про вибори народних депутатів» про те, що формування складу окружних виборчих комісій (ОВК) відбувалося одноразовим голосування, в наслідок чого дві партії, які були учасниками перегонів, і мали всі шанси на перемогу, залишилися практично без жодного члена ОВК (юридичний нонсенс).

Трохи пізніше, «завдяки» Постанові Центральної виборчої комісії (ЦВК) ряд партій та більшість мажоритарників залишилися без своїх представників у дільничних виборчих комісіях (ДВК) після того, як уже в ході виборчого процесу ЦВК прийняла рішення, що й ДВК будуть формуватися одноразовим голосуванням.

По-третє, провладна сила змогла «назбирати» таку силу-силенну партій- сателітів, що у деяких ОВК, а особливо у ДВК, вона була представлена на 80 - 90% від загального складу. Чим фактично, ще до початку процесу голосування, забезпечила собі заздалегідь необхідний результат - особливо контролювати процесуальні норми було просто ні кому. А у разі чого «незадоволених» будь-якої миті можна було просто «відсторонити» від процесу, звинувативши їх у тому, що вони «заважають» працювати комісії, адже 2/3 голосів, для прийняття такого рішення, були у їхніх руках.

По-четверте, «на ноги», «під рушницю» були поставлені всі голови районних державних адміністрації, які взялися за організацію процесу «голосувати правильно» ще задовго до того, як було сформовано самі комісії. І тут у хід йшло все, що тільки потрапить під руку, від елементарних обіцянок «світлого майбутнього» - виборцям, до «тупих залякувань» - працівників бюджетної сфери та органів місцевого самоврядування.

По-п'яте, фінанси. Ті, хто мав реальні гроші - намагалися купити «любов» виборців. Чого тільки не роздали за 6 - 8 останніх місяців до дня голосування.

За підрахунком фахівців, саме ці вибори стали найкоштовнішими, і з точки зору прямої реклами, і з точки зору непрямого підкупу виборців.

У певних округах, особливо серед мажоритарників, спрацювала саме ця схема: давали - багато, обіцяли - ще більше, люди, як це не прикро звучить, повірили.

Наша система - найсистемніша у світі

Що стосується змішаної системи, то світова практика вже давно знайшла відповідь на це запитання - саме мажоритарна система несе у собі можливість найбільшого підкупу виборців, і вона найменш прозора, а тому практично вся цивілізована Європа вже давно забула про те, що таке мажоритарний округ.

А там, де ще така форма виборів збереглася, поруч є надійний контролер - партія, яка не тільки висуває кандидата, але й суворо контролює і сам виборчий процес, і те, як після проходження до владного органу працює її висуванець. І у разі чого має реальні важелі впливу на депутата, аж до можливості відкликати його, у тому випадку, якщо його дії у представницькому або законодавчому органі йдуть у розріз із тим, що декларував кандидат під час виборчого процесу.

На жаль у нас таких гарантій немає, і вже зараз ситуація підтверджує, що всі партії, які сьогодні висували своїх кандидатів, не мають реального важеля, аби впливати на дії того, кого вона висувала.

Переконаний, що тут нас ще чекають «цікаві» рішення, які прийматимуть окремі мажоритарники від «опозиції» щодо входження до складу «потрібних» фракцій у новій ВРУ.

Контроль - повний контроль

Працюючі під час цих виборів у складі ОВК № 186, я мав можливість переконатися у цьому на власні очі.

Усе почалося з того, що більшу частину членів ОВК (які офіційно представляли 18 різних політичних сил), я на власні очі побачив біля обласного штабу Партії регіонів, куди вони «дружними рядами» поспішали на навчання(!).

А вже перше голосування зі спровокованого «спірного» питання дало відповідь на те, скільки реально голосів має провладна партія - дванадцять, з вісімнадцяти.

Ще більше проявив себе «контрольований процес», коли ОВК почала приймати списки «подань» від «суб'єктів виборчого процесу» до складу ДВК.

Практично в останній день подачі документів під дверима ОВК вишокувался довжелезна черга з людей, які приносили однотипні заявки, з однотипними помилками, на однакових дисках, що були виготовлені на одному й тому ж комп'ютері. А деякі особи, які здавали документи, ніяк не могли запам'ятати, яку саме партію вони у цей момент представляють, адже мали довіреність на подачу документів від 2 - 4 партій одразу.

Ще більше «повеселили» членів ОВК (які займалися формуванням складу комісій) люди, які повинні були працювати на місцях, у складі ДВК. На просте запитання телефоном: яку партію вони представляють у складі ДВК - чули дружню відповідь: «Партію регіонів». І дуже ображалися на те, коли чули у відповідь, що вони подані від партії «Х», або «Y». «Ні, - кричали люди у слухавку, - я працюю від Партії регіонів, адже я до її штабу подавав заяву». Дуже важко пояснити пересічному громадянину, який живе і працює у маленькому селі, що саме Партія регіонів мала під своїм «крилом» 34 суб'єкти виборчого процесу, від яких подавалися заяви до ОВК щодо включення у склад ДВК.

Зрозуміло, що у даному випадку більше ніж партії, постраждали ті мажоритарники (не враховуючи технічних кандидатів, яких на окрузі було 2 - 3), яким під час проведення «жеребкування» не пощастило з номерами. Ті, кому дістався номер нижче 15 - 20, ані теоретично, ані практично не мали ніяких шансів включити своїх людей у склад ДВК.

Буквально через пару днів стало зрозуміло, що провладній партії знайти силу-силенну реальних людей, які мали б працювали у складі комісії, було просто не під силу, у них просто не виявилося такої кількості реальних людей. Виявилося, що більшість комісій реально укомплектовані тільки на 30 - 50%. У первинних списках замість «живих» людей були «подснежники». Серед яких прослідковувалося три конкретні категорії: «підприємці», «тимчасово не працюючі», «пенсіонери».

Можу припустити, що маючи в руках певний ресурс, окрема політична сила мала можливість отримати доступ до ксерокопій паспортів, які зберігаються щодо «підприємців» - у податковій інспекції; щодо «тимчасово не працюючих» - у службі працевлаштування; щодо «пенсіонерів» - у пенсійній службі.

А чим ще можна пояснити те, що коли телефонуєш людині і говориш, що її включено до складу ДВК від імені парті «Х», то чуєш у відповідь слова, які не прийнято говорити у вихованому товаристві: «Я ..... цю партію ..... і ніколи не писав заяви про те, що даю згоду працювати у складі ДВК!».

І почалися заміни. Упродовж двох тижнів ОВК кожного дня приймала рішення про заміну у складі ДВК і змінила чи не 50% її складу.

І тут випливла ще одна цікава річ: або в Херсоні запрацював аеропорт, або між столицею та обласним центром проклали швидкісну автостраду! Зміни, за підписом Голови партії (який фізично знаходився у Києві), приносили по 2 - 3 рази на день. А в одному з подань дійшло до того, що воно виявилося підписаним на 2 дні раніше, ніж певні особи написали заяви!

Навантаження на один штаб виявилося занадто великим - почалися збої... Людський фактор...

Так як же могло статися так, що підписи отримували так швидко? Можу припустити, що або факсиміле керівників партій і копія печатки зберігалися в стінах одного штабу, або керівники окремих «підпровладних» партій наперед підписали подання із запасом на всі випадки життя...

Партійні вивіски - різні, керівництво - централізоване

Мене дуже тішили офіційні спостерігачі від іноземних держав, які приїжджали подивитися на те, як ми працюємо, і раділи тому, що в складі комісії знаходиться така велика кількість представників від «малих» партій, якій й участі-то у процесі не беруть (у більшості з них не було не тільки партійних списків, але й мажоритарників на більшості округів). Як їм, «заморським» гостям пояснити, що все те, що вони бачать - це не більше, ніж окозамилювання...

Адмінресурс - у дії

Говорити детально про задіяний - даремно витрачати час. Достатньо поглянути на рішення одного з судів Херсонської області. Голова Каланчацької РДА Галина Малишенко у судовому засіданні визнала, що вона займалася політичною агітацією у робочий час, і суд... цього не помітив, і при постанові рішення до уваги не взяв.

А от один із провладних кандидатів, ще за два тижні до дня голосування проводив «наради» прямо у кріслі Голови Цюрупинської РДА, і не засмучуючись анітрохи тим, хто перед ним знаходиться, у досить таки своєрідній манері, з використанням «російської жаргоністики», розповідав куди й кому він що «запхне», якщо керівник не дасть відповідний результат.

Результат не забарився

Що стосується результатів голосування, то вони виявилися для провладної партії приголомшуючими (див. табл. № 1).

За Партію регіонів, в Херсонській області, проголосувало 29,25% від тих, хто взяв участь у голосуванні, або тільки 14,46%, від тих, хто мав право голосувати.

На другу позицію, в нашій області вийшла Комуністична партія України, яка, набравши 22,97%, програла провладній партії лише 6,28%, і це при тому, що весь «адміністративний» і «рахувальний» ресурс був у її руках. Уявіть собі, якими б могли бути результати, якби рахували не так, як «треба», а так, як проголосували виборці...

До речі, тут треба зазначити, що саме у ТВО № 186 Комуністична партія України посіла загальне перше місце (це її єдине перше місце на території всієї України).

Третю позицію в області посіло ВО «Батьківщина», із 21,91% голосів виборців.

На четвертій сходинці політична сила «УДАР» з 13,88% голосів виборців.

Сумарно п'ятими прийшли до фінішу представники «Свободи», зібравши 4,82% голосів.

Аналізуючи загальні результати можна сказати, що саме партія влади упевнено втрачає голоси електорату як по всій Україні, так і в нашій області зокрема. Якщо ще 2 роки тому, під час Президентських виборів, Віктора Януковича підтримували 35,32% українців, то за ці роки провладна партія втратила 5,32% на загальнодержавному рівні, і 11,93% на території області.

Незмінно стабільним залишається рівень підтримки представників «БЮТ-Батьківщини». Так у 2010 році, в Україні, за Юлію Тимошенко проголосувало 25,05% українців, цього року політичну силу, яка стійко асоціюється з її ім'ям, підтримали 25,54% на загальноукраїнському рівні і 21,91%, проти 18,86% у 2012 році в нашій області.

Без сумніву реально зріс рівень підтримки Комуністичної партії України. Якщо у 2010 році за Петра Симоненка - лідера Українських комуністів, проголосували 3,54% громадян України, то вже цієї осені за Компартію віддали голоси 13,18%, т.т. рівень підтримки збільшився майже у 3 рази.

Що ж стосується нашої області, то й тут рівень довіри до Компартії виріс майже у 3 рази, з 6,61% у 2010, до 22,97% у 2012 році (в рамках області КПУ вийшла на загальне друге місце, перевищуючи рівень підтримки «Батьківщини» на 1,06%).

Без сумніву є певний прорив у тому, що змогла зробити політична сила «УДАР». Якщо ще 2 роки тому про неї ніхто і нічого не знав, то дебют виявився більш, ніж вдалим: 13,96% на загальнодержавному рівні і 13,88% на території нашої області.

Для багатьох людей, у т.ч. й фахівців, є не зовсім зрозумілим результат партії «Свобода», яка за два роки збільшила свій електорат на майже 9% по всій державі, і на майже на 4%, на території Херсонщини.

Що стало причиною тому, що «Свобода» набула такої підтримки: ідеологічне сприйняття цієї сили чи рівень повного несприйняття того, що робить провладна сила? Відповідь за політологами та часом.

Що ж стосується того, як розподіляється рівень підтримки на загальнодержавному рівні, у межах територіальних одиниць, то він такий (див. схему № 1): ВО «Батьківщина» отримала сумарну перемогу у відповідних відсотках в 14 областях та в місті Києві; Партія регіонів - у 9 областях та АРК; ВО «Свобода» - в 1 області.

Сергій Осолодкін

Еще статьи по теме: